коли знáйдеться час і згадаєш свободу йти і летіти, любити і гріти, щоби вогнем від долонь перемогти анаконду ночей і речей, що спроможні лиш вбити, так і роби. і не слухай порожніх. не озирайся, не кайся - забудь про нещастя. співай пісню до ночі цю вовчу кожній жінці, яка схопить за шию й опиниться в пастці. в кожній реальності. у кожній казці.
зима была необычайно теплой, как поставленная на паузу осень, или слишком вырвавшаяся вперед весна. мы остановились в чудных днях, зная, что скоро все наладится. в том смысле, что люди снова станут одинокими, с тоской голубых собак в глазах. но вышли-то мы в чудных днях.
Та не прийшла. Спроквола поглядаю На тінь твою, а чи Твою. Я знаю - Час в кінці такого літа Впаде додолу, Зламавши механізм Любові чи то зла- А пам’ятна Лоліта В ту мить, попри засови, Втече на небеса.